Протягом віків в Україні формувалися регіональні особливості декоративного розпису зі своєрідною образною стилістикою. Розписи широко використовували для орнаментації житла, керамічних і дерев’яних виробів, у текстильній та порцеляново-фаянсовій промисловості, поліграфії.

Початок свого розвитку цей вид народного мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України, особливо на Дніпропетровщині, Буковині, Поділлі.

Протягом тривалого часу в кожній місцевості вироблялись свої прийоми і технічні засоби зовнішнього оздоблення сільських будівель, хатнього інтер’єру, речей побуту. Залежно від цього у кожній місцевості поступово створився свій усталений характер орнаментальних мотивів, образи яких навіяно щедрою українською природою і, мабуть, ще щедрішою фантазією народних майстрів.

У наш час, із зміною побуту трудящих села, зазнало змін і мистецтво розпису. Велике орнаментальне багатство з народної архітектури, з сільського побуту перейшло в поліграфію, фарфоро-фаянсову і текстильну промисловість, широко застосовується в монументальному оформленні сучасних громадських споруд, а також стає самостійним видом народного мистецтва у формі малюнків на папері, картоні тощо.

Про еволюцію народного розпису розповідають на численних виставках твори майстрів Дніпропетровщини, Київщини, Черкащини, Чернігівщини, Херсонщини, Хмельниччини, які не тільки успадкували кращі мистецькі традиції, а й збагатили цей вид мистецтва новою тематикою, сучасними орнаментальними мотивами, яскравою поліхромною палітрою фарб.

Самчиківський орнамент поки не надто відомий українцям. Більш пізнаваним є Петриківський розпис  "родом" з Центральної України, який був поширеним упродовж всього періоду існування УРСР. Проте і орнаментом, і колористикою він відрізняється від етнічних мотивів у розписі Великої Волині (територія сучасних Волинської, Рівненської, західної частини Житомирської, півночі Хмельницької, Тернопільської та Львівської областей).

У 60 х роках XX ст. в селі Самчики виникає гурт народних майстрів, які на традиціях місцевих майстрів минулого відроджують народний декоративний розпис-мальовку. Ще раніше місцевий художник, професіонал, член Національної спілки майстрівнародного мистецтва України Борис Шнайдер застосовує місцеві орнаментальні мотиви на килимах. Збагатили та розвивають народний розпис Геннадій Раковський, Віктор Раковський, Михайло Юзвук та Олександр Пажимський.

Самчиківський гурт митців розвинув традиції місцевого декоративного розпису, збагатив його орнаментально, сюжетно, колористично. Для робіт народних майстрів самчиківського розпису характерні щирість і оптимізм, яскравість і безпосередність.

Викладач кафедри образотворчого та декоративного мистецтва Токар Валентина Миколаївна спільно із майстром самчиківського розпису Раковським Віктором Геннадійовичем залучають студентів – майбутніх педагогів, вже другий рік поспіль, в рамках проекту ,,Відродження народного декоративного мистецтва”, до майстер-класів з навчання цього унікального розпису та як результату заходів виставки-ярмарки.

12 листопада 2012 року для студентів Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії було проведено черговий майстер-клас метою якого є: популяризація народного мистецтва серед студентської молоді і розповсюдження знань під час проходження педагогічної практики, та використання знань в професійній діяльності; пробудити інтерес до культури українського народу, декоративного мистецтва, зокрема самчиківського розпису – народного надбання Хмельниччини.