5 жовтня педагоги, працівники та студенти академії зібрались в актовій залі, аби віддати шану світлій пам’яті фундаторів нашого навчального закладу.

Кажуть, найкраще, що може мати людина після смерті – спогад про неї, й поки живе пам’ять по людину, доти і вона сама буде жити. І ми пам’ятаємо. Пам’ятаємо викладачів і працівників, з якими були знайомі особисто чи з розповідей, і тих, чий образ наперекір часу зберігся на старих чорно-білих світлинах чи коротеньких відеозаписах...

У тих фотографіях ми побачили не просто спогад про людей, які працювали тут. Ми стали свідками історії становлення академії: сотень історій наших стосунків, взаємин, нашої любові.

Знайомі і незнайомі обличчя. Здавалося, вони не просто дивляться на нас з пожовклих від часу фото, а мовчки спостерігають з небес, злегка посміхаючись спогадам. Кожен з них у свій час прожив цікаве і особливе життя, сіючи в душах та серцях студентів зерна добра і мудрості. По-різному склалася їх доля, але всіх нас з ними об’єднує наша Alma mater.

12 жовтня наш навчальний заклад відзначає своє 95-ліття. Це, безумовно, велика дата. За ці роки пройдено непростий шлях від педагогічної школи до гуманітарно-педагогічної академії, але нічого цього не було би без самовідданої натхненної цілеспрямованої роботи цілих поколінь талановитих педагогів, для яких важка освітянська праця – не просто поклик серця, а сенс життя. Вдивляючись в їх портрети, розуміємо: завдяки нам усім справа їх життя продовжується. Допоки ми, зазираючи в минуле, живемо сьогоденням  і прокладаємо місток в майбутнє, наша історія – без крапки. Віват, академіє!