Фізично поет відійшов від нас, але духовно він залишається в слові, що вигранює глибоким ліризмом, своєрідним стилістичним забарвленням, органічністю й щирістю думки, почуття. Його твори сповнені палкою любов`ю до України, рідного слова.

Служити слову, добру, рідній Україні – до цього Микола Федунець прагнув щиро і послідовно. І цим залишив по собі вдячну пам`ять.

Підготували і провели вечір бібліотечні працівники Ісаєнко Г.Й., куратори Сергеєва З.П., Поперечняк О.О. та студенти ДВ-31. Були присутні студенти ДВ-12, ПН-21 та ПН-31. Гостями вечора були дружина Миколи Федоровича, письменниця Олександра Ванжула, донька Ісакова І.М., колеги письменники: Мачківський М.А., Шмурикова Н.М., Бабенко М.Т., Савчук П.М., Мацько В.П., Савчук Л.П.

Через тисячу літ
Я проснуться б хотів –
Шепіт вітру спізнать,
Навістити тумани.
І хоч трішки дізнатись
В тій далі віків,
Як мережиться
Доленька ваша, краяни.
М.Федунець