Для нашого часу у високорозвинених країнах характерне подовження тривалості життя людини, поліпшення харчування, зниження частки фізичної праці в професійній діяльності. Одночасно з цим виникають нові соціальні та медичні проблеми, пов'язані з зростанням темпу життя і напруженості розумової праці, необхідністю засвоювати великий обсяг інформації, швидко вирішувати складні завдання, оволодівати новими професіями.
Проблема стресів придбала першорядне значення в житті сучасної людини. Наукова та популярна література відображає безперервно зростаючий інтерес до проблеми соціальних, психологічних і фізіологічних стресів. Разом з тим поняття про стрес та його утриманні не має однозначного наукового визначення. Можливість вкладати в поняття "стрес" біологічний, психологічний, соціальний та філософський зміст зробила термін "стрес" одним з найбільш уживаних у сучасній науковій літературі, публіцистиці та розмовної мови.

Ще давні філософи говорили про те, що реагуємо ми не на події  як такі, а на те, що ми про них думаємо. Реакція людини на яку-небудь подію залежить від його думок. І стресова реакція у тому числі.

Існує ряд помилок мислення, які можуть призводити до невиправдано сильного, надмірного стресу. До найбільш частих помилок відносяться наступні варіанти.

       "Чорно-біле мислення".   

Світ бачиться в чорно-білих тонах, без кольору та півтонів. Людина мислить категоріями "всі" або "нічого" і вважає себе повним невдахою при найменшому неспівпаданні очікувань з реальністю.

Надмірні узагальнення. На підставі одиничних фактів формулюється глобальний (і нічим не підтверджений) висновок. Часто використовуються слова "ніколи, ніхто, нічого, все, все, завжди".

       Катастрофізація.   

Це своєрідне "роздування з мухи слона". Відбувається перебільшення негативної події до тих пір, поки воно не виростає у свідомості людини до розмірів катастрофи. Можуть використовуватися слова "жахливий, жахливий, страшний, трагічний" тощо.

      Суб'єктивізация.  

Інший варіант "перетворення мухи в слона", коли людина налаштована на певне пояснення подій і наполегливо намагається знайти цьому підтвердження. Якщо ж відповідних фактів не виявляється, "підтвердження" формуються з усього, що знаходиться під рукою, у тому числі з власних емоцій.

      Надмірний песимізм.  

     "Ефект підзорної труби", при якому применшують хороші новини і перебільшуються погані. Людина звертає увагу тільки на негативні сторони життя, при цьому вперто ігноруючи позитивні моменти.
Мрійливість і заперечення реальності. Людина повний барвистих, але абсолютно нереалістичних очікувань щодо себе, інших людей, роботи, професії, навколишнього світу і т. д. При цьому часто не бачить реальної проблеми або переконує себе, що проблеми не існує, хоча насправді вона дуже актуальна.

      Надмірна вимогливість.    

      Людина пред'являє до себе, інших людей і світу в цілому неадекватні, завищені вимоги і докладає величезних зусиль до виконання цих вимог. Часто використовуються слова "повинен, зобов'язаний".

      Засудження і ярлики.   

     Людина займає позицію суворого судді і виносить уявний вирок собі або іншим. Наприклад: "я невдаха", "він погана людина", тощо.   

      Гедоністичне мислення.

      Мислення, спрямоване на максимальне задоволення і повне усунення страждань і будь-яких обмежень. Часто зустрічаються фрази: "я цього не витримаю", "мені це потрібно прямо зараз", "це занадто важко".

     В'язке мислення.

     Людина знову і знову повертається до однієї і тієї ж думки, поки вона не заповнює собою весь простір свідомості. При цьому кожна наступна спроба вирішити проблему все менш успішна.

       Перераховані помилки мислення час від часу зустрічаються у кожної людини. У більшості випадків людина сама справляється зі стресом. Але інколи потрібна допомога зі сторони. Ось тоді слід звертатися до психолога або психотерапевта. Саме ці фахівці можуть допомогти щось змінити у своєму сприйнятті.