“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу” (Л. Костенко) – такими словами розпочалася дискусія у групі ПО-44 з нагоди відзначення Дня української писемності та мови.

Куратор групи Повзун В.Е. в процесі обговорення даного питання зауважила, що рівень культури мовлення молоді у соцмережах і месенджерах є досить низьким. Це доводить необхідність підвищення його рівня шляхом освоєння і популяризації класичної та сучасної української художньої літератури.

Студенти, в свою чергу, представили декілька цікавих фактів про рідну мову:

У підсумку дискусії група ПО-44 презентувала спільний вірш, який присвятила усім поціновувачам українського літературного слова:

Я – (не) патріот

Я люблю цілий світ, рідний край і мою Батьківщину!

Приміряю на себе парфуми з дощу в осіннюю днину,

А з сонячних променів віночок сплету, в серці – спів солов’я…

Тобі казку перед сном про мир прошепоче українська земля.

Разом ми – мудрість, совість, гордість і сила,

І я вірю: назавжди єдиною буде наша Вкраїна!

Ось ви тут народились, жили, вчились і працювали

Та в бідові часи майже всі за кордон повтікали….

                                                                          ***

Не малюй більше в мріях щасливе майбутнє своє:

Екстра-класу життя побудуй, де земля твоя є!