- Ребе, я не розумію: приходиш до бідного - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші?
- Визирни у вікно. Що ти бачиш?
- Жінку з дитиною, віз, що їде на базар...
- Добре. А зараз подивися у дзеркало. Що ти там бачиш?
- Ну що я можу там бачити? Тільки себе самого.
- Так от: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто додати трохи срібла, і вже бачиш тільки себе.

Одного разу праведний чоловік розмовляв з Богом і попросив  Його: «Господи, я б хотів дізнатися, що таке Рай і що таке Пекло».

Бог підвів його до двох дверей, відкрив одні і провів чоловіка всередину. Там був великий круглий стіл, на середині якого стояла величезна чаша, наповнена їжею, яка пахла  дуже смачно. Чоловікові шалено захотілося їсти.

Однажды человек шел мимо дома и увидел старушку в кресле-качалке, рядом с ней на крыльце лежала собака и скулила, как будто бы от боли. Проходя мимо человек про себя удивился, почему же скулит собака. На следующий день он снова шел мимо этого дома. Он снова увидел старушку в кресле-качалке и собаку, лежащую там же и издающую тот же жалобный звук. Озадаченный человек пообещал себе, что, если и завтра собака будет скулить, он спросит о ней у хозяйки. На третий день он увидел ту же сцену: старушка качалась в кресле, а собака на своем месте жалобно скулила.   Он больше не мог этого выдержать:
— Извините, мэм, – обратился он к старушке, – что случилось с вашей собакой?

Притча про те, що важливо думати перед тим як хочеш щось сказати

В одного чоловіка був дуже емоційний, неврівноважений син, який приносив багато прикростей своїй сім’ї через свою нестриманість. Одного разу батько підвів сина до паркана, дав йому мішечок з цвяхами й запропонував щоразу,  коли він не зможе стримати свої емоції й образить когось – вбивати цвях в паркан. Через місяць щасливий син повідомив батькові про те, що його завдання виконане.

У одному селі жив молодий парубок. І був він сильно закоханий в першу красуню на всю округу. Дівчина володіла серцями майже всіх хлопців в селі і дуже гордилася своєю привабливістю, але нікому не віддавала перевагу.

Одного разу в коконі з'явилася маленька щілина. Випадково проходив повз чоловік. Довгі години стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вибратися метелик. Минуло багато часу, метелик прикладав багато зусилль, а щілина була все такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе, що міг, і більше у нього немає сил.

Тоді чоловік вирішив допомогти. Він узяв ніж і розрізав кокон. Метелик відразу ж вилетів. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були прозорими і ледь рухалися.

Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Але нічого не сталося!

Вилізла лисиця ранком зі своєї нори. Сонце тільки сходило, і тінь від лисиці була довжелезною.

Глянувши на неї, лисиця подумала: „Яка я велика! На сніданок мені, мабуть, потрібен буде цілий верблюд”.

І побігла шукати верблюда. Раптом із кущів вискочив заєць, і гайда тікати. Лисиця зверхньо глянула в його бік і побігла далі.

Сонце зійшло вище, і тінь, що падала від лисиці, ставала меншою. Вона спинилася, глянула на неї ще раз і вирішила, що верблюда, мабуть, за один раз не подужає, тому їй вистачить і баранчика. У животі вже добряче крутило від голоду.

Притча про те, як можна знецінювати іншого, а виходить насамперед себе.

Жили два сусіди. Перший був добрим, чуйним. І все у нього в житті ладилося - і в сім'ї, і на роботі, будинок був красивий і великий, і в саду завжди росло багато квітів, фруктів і овочів.